ДЕНЬ ПЕРЕМОГИ. ПАМ’ЯТАЙМО. Гончар Іван Олексійович

В Заводському районі м.Запоріжжя є вулиця Гончара, названа на честь загиблого воїна у Другій світовій війні.
Гончар Іван Олексійович (21 вересня 1921 - 20 квітень 1945) - льотчик-винищувач, Герой Радянського Союзу, командир ланки 89-го гвардійського винищувального авіаційного полку (7-а гвардійська винищувальна авіаційна дивізія, 2-й винищувальний авіаційний корпус, 2-а Повітряна армія, 1-й Український фронт), гвардії старший лейтенант.

Біографія
Народився 21 вересня 1921 року в місті Нікополь нині Дніпропетровської області в сім'ї робітника. Закінчив 7 класів, працював на Південнотрубному заводі. До армії призваний у 1941 році. У 1943 році закінчив Чугуївську військову авіаційну школу пілотів.
Учасник Великої Вітчизняної війни з червня 1943 року. Воював на Брянському, 1-му Прибалтійському, 3-му Білоруському, 1-му Українському фронтах. Перше бойове хрещення прийняв під Орлом.
15 жовтня 1943 року в повітряному бою збив перший літак ворога.
Восени 1943 року в одному з бойових вильотів в районі Нікополя (Дніпропетровська область) Гончар виявив міст через Дніпро, опущений на 15-20 сантиметрів нижче рівня води. З цього мосту ворог здійснював приховане перекидання військ на Нікопольський плацдарм для подальшого удару в райони Перекопу, Каховки та Херсона. Доповівши командуванню про переправу, Гончар зголосився її знищити. Його ланка виконала бойове завдання.
Під час звільнення Прибалтики шістка винищувачів на чолі з гвардії старшим лейтенантом Гончаром атакувала шістнадцять ворожих бомбардувальників, супроводжуваних чотирма винищувачами. Противник був змушений в безладді скинути бомбовий запас і повернути назад. У цьому бою Гончар збив чотири бомбардувальники.
17 квітня 1945 року на південний схід від міста Котбус (Німеччина) збив два літака ФВ-190.
20 квітня 1945 року в складних метеорологічних умовах Гончар на чолі шістки винищувачів Як-9 вилетів на розвідку наземної обстановки. При польоті над Берліном наші літаки потрапили під сильний зенітний вогонь противника. Літак Гончара був підбитий, але командир не повернувся на свій аеродром, поки ланка не виконала завдання. Повертаючись на пошкодженій машині, Гончар дотягнув до території, зайнятої нашими військами. Але при посадці літак не піддався управління і зазнав катастрофи. Пілот загинув.
Командир ланки 89-го гвардійського винищувального авіаційного полку 7-ї гвардійської винищувальної авіаційної дивізії 2-го винищувального авіаційного корпусу 2-ї повітряної армії 1-го Українського фронту гвардії старший лейтенант Гончар за період з червня 1943 до квітня 1945 року здійснив 87 бойових вильотів, в 28 повітряних боях збив 16 літаків супротивника.
Указом Президії Верховної Ради СРСР від 27 червня 1945 року за зразкове виконання завдань командування і проявлені при цьому мужність і героїзм, гвардії старшому лейтенанту Гончару Івану Олексійовичу посмертно присвоєно звання Героя Радянського Союзу.

Похований в північно-східній частині німецького цвинтаря міста Зоммерфельд, Креммен (Німеччина).