СКАЖЕМО «СТОП» БУЛІНГУ!

 Новини про насилля в школах стали мало не буденністю. Останнім часом учні не лише знущаються з однолітків, а й знімають це на відео та викладають в соціальні мережі, тим самим травмуючи свою жертву не лише фізично, а й психологічно. Булінг або цькування – це діяння учасників освітнього процессу, які полягають у насильстві (психологічному, фізичному, економічному, сексуальному). Таке насильство не має за мету самозахист.
Можна виділити п’ять основних ознак булінгу:
- систематичність дій;
- наявність сторін (кривдник, жертва, спостерігачі);
- супроводжується фізичним або психологічним насильством;
- негативно впливає на фізичне та психологічне здоров’я всіх сторін;
- ніколи не припиняється самостійно, потребує втручання дорослих щодо всіх сторін.
Верховною Радою України було ухвалено закон "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії булінгу". Цей закон передбачає чіткий алгоритм дій на випадок цькування.
Передусім, якщо дитина стала свідком булінгу в школі вона може розповісти про це вчителю, батькам або директору. Також постраждалий може звернутись до соціальної служби з питань сім'ї, дітей та молоді, на гарячу лінію ГО "Ла-Страда – Україна" з протидії насильству в сім'ї або із захисту прав дітей, Національної поліції або Центру надання безоплатної правової допомоги.
Якщо педагог або інший працівник навчального закладу став свідком булінгу, він зобов'язаний письмово поінформувати про це керівника школи. Це робиться незалежно від того, поскаржилась йому жертва чи ні. Керівник повинен розглянути звернення та з'ясувати, що насправді відбулось. Потім скликати засідання комісії з розгляду випадків булінгу й вирішити – що робити далі. Складатись така комісія може з психолога, вчителів, соціального педагога, батьків постраждалого та "обвинуваченого", керівника навчального закладу та інших зацікавлених осіб.
Якщо після засідання, комісія дійшла висновку, що йдеться саме про булінг, а не одноразовий конфлікт, керівник школи має повідомити про цей випадок уповноважені підрозділи органів Національної поліції України та службу у справах дітей.
Якщо батьки постраждалої дитини не визнають результати розгляду комісії, вони можуть звернутись до поліції.
Але, варто зазначити, що закон більше спрямований на покарання цькування, ніж на його попередження. Хоча більш ефективним було б попередження булінгу. Зокрема, проведення роз’яснювальної роботи серед учнів та вчителів, що таке цькування, які його ознаки та шляхи попередження. Адже як відомо – краще запобігати правопорушенням, ніж потім виправляти наслідки.